СССР паспорт

Перші внутрішні радянські паспорти зʼявилися в 1932 році. Їх одержували лише жителі «режимних» міст, робітничих поселень, новобудов та радгоспів. Селянам, які становили майже 40 відсотків населення країни, вперше дозволили видавати паспорти лише 28 серпня 1974 року. До цього вони понад 50 років з моменту утворення СРСР були фактично кріпаками при колгоспах. Туди їх автоматично записували в 16 років і вони не могли нікуди виїхати без довідки від колгоспного начальства. Порушників карали штрафом або тюремним терміном. theБабель згадує, як проводили паспортизацію населення в СРСР, чому селян закріплювали за колгоспами, і публікує знімки з Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С. Пшеничного та архіву Луганського обласного краєзнавчого музею.

Перший документ, схожий на паспорт, радянська влада запровадила в 1919 році. Це були «трудові книжки», які прикріплювали робітників до певного підприємства. А ще за їхньої наявності видавали картки на продукти, що було головним в умовах тодішньої продовольчої кризи. Але такий документ видавали лише в кількох великих містах, наприклад, у Москві та Петрограді. В інших регіонах місцева влада використовувала ще бланки царської Росії або вигадувала власні довідки та свідоцтва посвідчення особи.

Після завершення Громадянської війни і утворення СРСР у 1923 році запровадили єдине для всієї країни «посвідчення особи». У ньому були графи: прізвище, імʼя, по батькові; дата народження; місце проживання; професія; сімейний стан; наявність дітей, дані про військову службу. З 1925 року для мешканців міст запровадили прописку. Фото в таке посвідчення вклеювали за бажанням власника, і головне — отримувати його було необовʼязково. Обовʼязковими були тільки паспорти для виїзду за кордон.

Святкування 1 травня в Луганську, 1924 рік.

Архів Луганського обласного краєзнавчого музею

Наприкінці 1920-х років селяни стали масово тікати в міста від примусової колективізації. Тому для контролю міграції у 1932 році в СРСР запровадили внутрішній паспорт, який став єдиним посвідченням особи. У новому документі, крім тих граф, що були в «посвідченні особи», вказували національність, соціальний стан, відмітки про прийом на роботу. Для жителів союзних та автономних республік текст друкувався двома мовами: російською та мовою республіки. Запроваджувалася й обовʼязкова прописка паспортів «не пізніше, ніж за 24 години після прибуття на нове місце проживання».

Начальник 20 відділення міліції Києва Беспалов Ф.В. вручає перший паспорт учениці 10 класу 114 школи Кривенюк Н., Подільський район, 8 жовтня 1957 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Голова колгоспу «Червоний партизан» Ковельського району Волинської області Стасюк О.К. вручає доярці Шереватій Г. свідоцтво про занесення її імені до Книги пошани, 12 вересня 1961 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Головною особливістю було те, що паспорти видавали тільки жителям міст, робітничих поселень, новобудов, які досягли 16 років, а також держслужбовцям та працівникам радгоспів. На більшість селян нова паспортна система не поширювалася. Їх із 16 років добровільно-примусово записували в колгосп. І вони не могли виїхати далі ніж за райцентр без довідки від колгоспного керівництва.

Засідання правління та активу колгоспу ім. ДПУ Рокитнянського району Київської області, с. Острів, 1934—1935 рік.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Голова колгоспу ім. Сталіна Канівського району Київської області, с. Горобіївка, 1934 рік.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

За самовільний виїзд карали грошовим штрафом, а за повторне порушення була кримінальна відповідальність — до трьох років вʼязниці. Нерідко голови колгоспів і сільрад або працівники НКВС за хабар видавали довідку, на підставі якої можна було отримати паспорт. Особливо це було поширене після Другої світової війни, коли до села повернулися солдати з «трофеями з Європи». На ці трофеї вони купували собі паспорти й осідали в містах.

Як можна було втекти з колгоспу:

• завербуватися на більш важкі роботи: лісозаготівлі, розробку торфу, будівництво у віддалених північних регіонах;

• відправити дітей на навчання в місто у 14—15 років, до того як їх запишуть у колгосп у 16 років;

• піти в армію, а після рушити «відновлювати господарство» на завод чи будівництво, або ж вступити у міліцію чи залишитися на надстрокову службу;

• купити паспорт за хабар.

Машини із зерном нового врожаю у дворі колгоспу «Шлях Леніна» Володимир-Волинського району Волинської області, 18 червня 1961 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Делегація Станично-Луганського району Ворошиловградської (Луганської) області на окружному з’їзді рад, 1940-ві роки.

Архів Луганського обласного краєзнавчого музею

На першому етапі паспорти видавали у великих містах. В Українській РСР це були Київ, Харків, Сталіно (зараз Донецьк) та Дніпропетровськ (зараз Дніпро). Навколо них встановлювалася 50-кілометрова режимна зона, яку «зачищали від куркульських, кримінальних та інших соціально небезпечних елементів». Для боротьби з порушниками паспортного режиму НКВС створили позасудові «трійки». У 1938 році до паспортів почали вклеювати фото, другий примірник якого передавали в органи міліції. Також зʼявився буквено-цифровий код, який зашифровував наявність судимості та статтю: політичну, господарську чи кримінальну. Таким чином паспортні столи та адресні бюро стали першими картотеками для всесоюзного розшуку.

Співробітники адресного бюро Львівської області за роботою, Львів, 1957 рік.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Начальниця паспортного столу Мар’їнського райвідділу міліції старший лейтенант Слюсарева З.Д. і старший оперуповноважений карного розшуку старший лейтенант Жупій У.М. перевіряють облікові картки, смт. Мар’їнка, Сталінської (Донецької) області, 4 вересня 1960 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Після смерті Сталіна у 1953 році в СРСР провели нову паспортну реформу. Паспорти отримали жителі прикордонних територій, Балтійських республік, працівники залізничних вузлів. На третину скоротили кількість режимних територій. Але для більшості колгоспників мало що змінилося. Новий генсек Микита Хрущов задумав реорганізацію сільського господарства, зокрема й освоєння цілини. Тому селяни знову залишилися без паспортів.

Дільничний 12 відділення міліції Києва Василюк А.П. розмовляє з двірниками про необхідність дотримання паспортного режиму, 1956 рік.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

37% населення СРСР без паспортаабо 58 мільйонів жителів сіл від 16 років і старші станом на 1967 рік.

Коли в 1964-му до влади прийшов Леонід Брежнєв, то перші роки він займався внутрішньою боротьбою в Політбюро. Тільки після його остаточної перемоги питання про паспортизацію селян зважився підняти уродженець Луганщини, перший заступник голови Радміну і майбутній міністр сільського господарства Дмитро Полянський. Його підтримав і голова МВС Микола Щолоков, якому не вистачало даних для «більш успішного виявлення антисуспільних елементів».

Голова колгоспу ім. ХХІ з’їзду КПРС Овідіопольського району Одеської області Кумпан М.Ю. дає вказівки сіяльникові Зевіну М.М., березень 1974 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Рішення відкладали до 28 серпня 1974 року, коли Рада Міністрів затвердила нове «Положення про паспорти в СРСР». Запроваджувалися паспорти нового зразка: червоного кольору замість зеленого; скоротили кількість граф; зʼявилися сторінки для фото у 25 і 45 років; помʼякшили правила прописки.

Група представників різних поколінь, які першими отримали паспорти нового зразка, Київ, 5 січня 1976 року.

Євсєєв О. / ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Колишня бригадирка виноградарів радгоспу-заводу «Коктебель» Кримської області Бринцева М.А. розмовляє з молодими виноградарями, смт. Щебетівка, 28 вересня 1979 року.

Здоровило П. Д. / ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Але головне — паспорт отримували в 16 років усі громадяни, зокрема й мешканці сіл. Тепер колгоспники отримали відносну свободу пересування, але вони як і раніше не могли влаштуватися на роботу в місті без довідок від колгоспного начальства. Нові паспорти почали видавати у 1976 році, і до кінця 1981-го їх отримали близько 50 мільйонів селян. З цими паспортами вони й зустріли розпад СРСР у 1991 році.

Некоторые граждане до настоящего времени имеют на руках паспорта советского образца. Какие действия требуются для получения действительных документов?

Действителен ли паспорт советского образца?

В соответствии с пунктом 1 Правил документирования населения Республики Казахстан граждане Республики Казахстан, независимо от места проживания, должны иметь документы, удостоверяющие личность. Согласно пункту 2 этих же правил документами удостоверяющими личность для граждан Казахстана являются:

• паспорт гражданина Республики Казахстан;
• удостоверение личности.

Замена паспортов старого образца 1974 года на паспорта и удостоверения личности нового образца граждан РК была завершена еще 1 марта 1999 года. Поэтому паспорта СССР образца 1974 года недействительны для казахстанских граждан с этой даты.

Наказуемо ли проживание по паспорту советского образца?

В соответствии с частью 1 статьи 377 Кодекса Республики Казахстан об административных нарушениях проживание граждан Республики Казахстан без удостоверения личности влечет предупреждение или штраф в размере до 1 месячного расчетного показателя (МРП).

Что необходимо делать для получения действительных документов?

Согласно пункту 25 Правил документирования населения Гражданам Республики Казахстан гражданам, не имеющим документов, удостоверяющих личность, выдается временное удостоверение личности сроком действия до 3 месяцев.

Порядок документирования граждан по паспортам бывшего СССР образца 1974 года установлен пунктом 18 Инструкции о применении Правил документирования и регистрации населения Республики Казахстан, утвержденной приказом Министра внутренних дел от 28 ноября 2011 года №631. Заявителю необходимо представить:

• заявление в произвольной форме с указанием причин несвоевременного получения документов, удостоверяющих личность;
• подробную автобиографию с указанием всех мест проживания, учебы, работы;
• паспорт бывшего СССР образца 1974 года;
• книгу регистрации граждан или адресную справку;
• военный билет для военнообязанных (либо документ, подтверждающий сведения о воинском учете).

По заявлению заводится проверочный материал. Производится проверка гражданина на законность регистрации на территории Республики Казахстан для подтверждения гражданства, запрашиваются сведения о регистрации по прежним местам проживания, проверяется возможность выхода или утраты гражданства. Для установления личности уполномоченным сотрудником документирования и регистрации населения составляется протокол опознания личности гражданина с привлечением близких родственников либо лиц, знающих гражданина не менее 15 лет (от двух и более человек).

При установлении личности гражданина и подтверждении принадлежности к гражданству Республики Казахстан, уполномоченным сотрудником документирования и регистрации населения выносится заключение по результатам проверки личности и выдаче документов, удостоверяющих личность гражданина Республики Казахстан.

При отсутствии документов, подтверждающих постоянную регистрацию на территории Республики Казахстан, в том числе и на 1 марта 1992 года либо в случае, если гражданин был снят с регистрационного учета в Республике Казахстан и в течение 9 месяцев не зарегистрировался по новому месту пребывания на территории Республики Казахстан, уполномоченным сотрудником производится проверка гражданина на определение его гражданства, по завершению которой ему выдается справка, являющаяся основанием для принятия решения о документировании паспортом и удостоверением личности гражданина Республики Казахстан.

Что делать, если советский паспорт был утерян, а других документов не имеется?

Порядок действий в этом случае предусмотрен пунктом 18 Инструкции о применении Правил документирования и регистрации населения Республики Казахстан.

Для документирования при утрате паспорта бывшего СССР образца 1974 года от граждан принимаются:

• заявление в произвольной форме с указанием причин утраты и несвоевременного получения документов, удостоверяющих личность;
• подробная автобиография с указанием всех мест проживания, учебы, работы;
• книга регистрации граждан (адресная справка);
• военный билет для военнообязанных (либо документ, подтверждающий сведения о воинском учете).

По заявлению проводится проверка подтверждения выдачи паспорта данному лицу и тождественности фотографий, проверка гражданина на законность регистрации на территории Республики Казахстан для подтверждения гражданства Республики Казахстан, а также на предмет выхода из гражданства Республики Казахстан, либо его утраты, выезда на постоянное место жительства за пределы республики, регистрации на территории республики как иностранца. Также составляется протокол опознания личности гражданина по его фотокарточке с привлечением близких родственников либо лиц, знающих гражданина не менее 15 лет (от двух и более человек). При установлении личности гражданина и подтверждении принадлежности к гражданству Республики Казахстан, уполномоченным сотрудником документирования и регистрации населения в течение 2 рабочих дней выносится заключение по результатам проверки личности и выдаче документов, удостоверяющих личность, которое утверждается начальником УВД.

Получение казахстанского паспорта гражданином Казахстана, проживающим за границей по паспорту бывшего СССР

В соответствии с пунктом 10 Правил документирования населения загранучреждения Республики Казахстан оформляют паспорта только следующим гражданам Республики Казахстан:

• постоянно проживающим за пределами Республики Казахстан;
• получающим образование по очной форме обучения в учебных заведениях, расположенных на территории иностранных государств;
• работающим в иностранных государствах по трудовому договору, заключенному на срок не менее одного года;
• членам семьи указанных лиц, проживающим вместе с ними;
• родственникам персонала дипломатической службы, проживающим вместе с персоналом дипломатической службы за рубежом, и не имеющим права на получение дипломатического или служебного паспорта в соответствии с законодательством Республики Казахстан.

Гражданин Республики Казахстан, относящийся к одной из указанных категорий, имеющий паспорт советского образца, может получить действующий паспорт при наличии доказательств своего гражданства, а также при условии, что отсутствуют основания к утрате им казахстанского гражданства. Так, он не должен был приобрести гражданство другого государства. В отношении него не должна быть зарегистрирована утрата гражданства в связи с непостановкой на консульский учет.

Для получения казахстанского паспорта владелец паспорта бывшего СССР должен предоставить в казахстанское консульство:

• паспорт образца 1974 года со штампом о гражданстве Казахстана либо справку о наличии гражданства Казахстана, выданную Управлением Миграционной полиции по месту бывшего проживания заявителя в Казахстане;
• свидетельство о рождении заявителя, его детей до 16 лет с нотариально заверенными копиями;
• свидетельство о заключении (расторжении) брака с нотариально заверенными копиями;
• адресный листок убытия из Казахстана на постоянное жительство за границу (в случае его утери или уничтожения — адресная справка из адресного бюро по прежнему месту жительства в Казахстане о снятии с регистрации в связи с выездом на постоянное место жительство за границу);
• документ о регистрации по месту жительства или месту пребывания (миграционная карта с отметкой о регистрации или вид на жительство), в случае отсутствия регистрации — справка из администрации населенного пункта о проживании без регистрации, в ином случае факт проживания может быть установлен в судебном порядке;
• справку из миграционной службы по месту жительства о том, что заявитель не принимали гражданства государства, в котором проживает либо не обращался по этому вопросу с указанием периода проживания в России;
• заполненное письменное заявление в управление документирования и регистрации населения Комитета миграционной полиции МВД Республики Казахстан, подтверждающее сведения о родителях заявителя (Ф.И.О., даты рождения, о месте проживания);
• четыре цветных фотографии (3,5х4,5 см.);
• документ об уплате консульского сбора в размере 20 — 50 долларов США (см. Базовые размеры минимальных и максимальных ставок консульских сборов) (оплачивается после подачи документов).

В случае отсутствия или утраты какого-либо из документов, находящихся на территории Республики Казахстан, гражданин вправе ходатайствовать перед консулом в порядке, установленном пунктом 24 Консульского устава Республики Казахстан о принятии мер для восстановления нарушенных прав гражданина, в частности об истребовании необходимых документов из Казахстана (с уплатой консульского сбора).

Если паспорт советского образца утерян за границей

В случае утери паспорта образца 1974 года, при отсутствии других документов, удостоверяющих личность, получение нового паспорта производится также в консульских учреждениях Республики Казахстан по процедуре, описанной в предыдущем пункте. К указанному перечню документов необходимо дополнительно представить:

• справку из правоохранительных органов об утере документов с фотографией;
• при возможности любой действительный документ с фотографией (военный билет, водительское удостоверение и т. п.).

Для граждан, утерявших паспорт или предъявляющих паспорта СССР образца 1974 года, в случае необходимости консульским учреждением делается запрос в подразделение миграционной службы по прежнему месту жительства в Республике Казахстан.